Україна отримує до $50 млрд від експорту на рік

Українську економіку часто називають сировинною. Заведено вважати, що і продаємо ми найбільше саме сировини, але насправді вона становить лише 35% нашого експорту. Ще 25% – своєрідні “напівфабрикати” (деякі метали), а ось 40% – готова, перероблена продукція (від соняшникової олії до побутової техніки). 

Що продаємо?

Дохід від експорту Україна нарощує щороку. Ще 5 років тому, 2016-го, ми заробили тільки 36 млрд дол. А вже 2020-го, незважаючи на глобальну кризу, експортні товари принесли Україні 49 млрд дол. Піковим у доході був 2019-й, коли ми подолали позначку в 50 млрд доларів, і якби не пандемія – могли б знову наростити обороти.

Структура українського експорту дуже різноманітна. В ухваленій світовій класифікації існує майже 5200 різновидів найменувань товарів. Ми експортуємо близько 4000.

 “Це свідчить про те, що у нас досить диверсифікована економіка, – говорить директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Вероніка Мовчан. – Це дає більше шансів знайти різних споживачів на різних ринках. А в кризовій ситуації робить нас більш стійкими. Якийсь ринок може впасти, водночас інший – буде рости. Наприклад, у 2020-му році через пандемію впав наш експорт в ЄС, але істотно виріс у Китай”.

Ще в 2016-му році лідером експорту України були чорні метали – 19,9%. За ними йшли:

– зернові 16,7%;

– жири й олії 10,9%;

– машини та обладнання 10%.

До 2020-го ми зробили більший акцент на експорт продукції сільського господарства. Тому структура експорту тепер має такий вигляд:

– зернові 19,1%;

– чорні метали 15,6%;

– жири й олії 11,7%;

– машини та обладнання 9,1%.

Крім того, ми весь цей час активно продаємо руду, продукцію тваринництва, хімічної промисловості, дерево, продукти харчування та промислові товари (меблі, іграшки).

 

“На ринках таких товарів завжди велика конкуренція, – каже ексміністр економіки Володимир Лановий. – Через це ми почуваємося не дуже впевнено. Якщо з’являється конкурент, якому вдається оптимізувати виробництво і нести менші витрати, нас витісняють з ринку. Тому говорити про стабільність експорту я поки не можу”.

З ким торгуємо?

Наш головний партнер протягом останніх п’яти років – Європейський союз. Особливо активно йде торгівля з Польщею, Угорщиною, Румунією, Німеччиною, Нідерландами, Італією та Іспанією. Пік наших торгових відносин припав на 2019-й рік, коли 41% експорту був саме в країни ЄС. Що цікаво, майже половина нашого експорту в європейські держави – перероблені товари, а не сировина.

Крім того, активним партнером поки залишається Росія, хоча за останні роки показники стрімко йдуть на спад. Водночас, зростає постачання товарів до Туреччини, Індії та Китаю. До речі, від торгівлі з КНР у 2020-му році ми виручили більше грошей, ніж, наприклад, від найближчих сусідів, Польщі та РФ, разом узятих.

Які напрямки радять розвивати?

Передусім, потрібно розвивати ті галузі, продукцію яких можна продавати вигідніше й дорожче. Само собою, набагато рентабельніше постачати літаки, ніж соняшникову олію. Якщо ми не можемо зробити літак із нуля – можна виготовляти деталі або займатися складанням. Але розвиток промисловості, особливо галузей, в яких ми раніше були мало заявлені, вимагає величезних капіталовкладень. Водночас і в провідних для нас експортних галузях ще є куди рости.

Володимир Лановий вважає, що Україні навіть у рамках профільних груп товарів варто розвивати специфічні експортні статті:

“На міжнародних ринках потрібно конкурувати. Якщо ми беремо, наприклад, сільськогосподарську продукцію, потрібно пропонувати органічні товари, як це робить Ізраїль. Якщо ж ми будемо просто вивозити фуражне зерно в Арабські Емірати або Саудівську Аравію – ця історія триватиме недовго”.

Вероніка Мовчан зі свого боку зазначає, що в надто сфокусованому експорті можуть критися небезпеки. Адже якщо в країні-споживачеві товар раптово стане незапитаним – на цьому ринку його не буде кому продати.

“У 2020-му році скоротилися поставки наших комплектів проводів для свічок запалювання в ЄС. Європа закривала свої автомобільні заводи через пандемію. Якщо зерно можна відправити на інший ринок, то ці комплекти для свічок запалювання ось так відразу нікому більше не потрібні. Тому необхідна диверсифікація, ми повинні продавати різні товари на багатьох ринках”, – каже Мовчан.

Із ким варто торгувати?

Експерти відзначають, що в наших інтересах торгувати з якомога більшою кількістю партнерів, адже таким чином ми будемо менш залежні від стрибків цін і попиту.

 

“Європейський Союз – дуже важливий партнер. Але фокусуватися тільки на ньому – не надто правильна стратегія, – каже Вероніка Мовчан. – Я б звернула увагу на країни Середземномор’я, Північної Африки, Близького Сходу. На ті країни, з якими у ЄС є договори про вільну торгівлю. Та ж Туреччина. Сподіваюся, нам вдасться завершити переговори й створити з ними зону вільної торгівлі. Азія теж буде вдалим вибором. Потенціал, наприклад, Китаю для нас ще до кінця не вичерпано”.

Структура українського експорту далека від ідеальної, але водночас має багато перспектив. Зокрема, наша сильна сторона – це робота на різних ринках. Такий поділ експорту робить нас стійкішими до кризових явищ на рівні окремих країн або регіонів і дозволяє майже не зменшувати темпи нарощування експорту, попри складну економічну ситуацію.

Нагадаємо, що Україна та В’єтнам підпишуть угоду, яка в рази збільшить експорт рослинної і тваринної продукції.