Міфи про приватизацію: нові власники будуть звільняти персонал

Найбільш ефективний шлях забезпечити працівників держкомпанії ринковою зарплатою і перспективою – приватизація. Але для проведення приватизації існує чимало перепон. А навколо неї існує кілька міфів, що спотворюють сприйняття цього позитивного для економіки процесу. У минулому матеріалі ми переконалися, що популярна теорія про перемогу над корупцією за допомогою зміни керівництва ДП помилкова, а існуючі схеми в ДП обходяться українцям в мільярди гривень. А як щодо поширеної думки, що приватизація тягне за собою масове звільнення працівників куплених держпідприємств?

По-перше, закон про приватизацію забезпечує певний захист працівникам ДП в разі продажу компанії. Наприклад, законом заборонено скорочення персоналу до завершення приватизації, а також протягом шести місяців після переходу компанії приватному власнику. Це в першу чергу стосується малої приватизації, однак при продажу великих або соціально значущих ДП по домовленості з профспілкою або трудовим колективом цей термін може бути продовжений на більший період.

Також закон зобов'язує прописувати в договорах купівлі-продажу питання погашення боргів із зарплати та забезпечення соцгарантій працівникам держпідприємств.

На об'єктах великої приватизації і важливих для інфраструктури та населення об'єктів малої приватизації нові власники не можуть змінювати профіль підприємства – це буде прописано в пост-приватизаційних умовах. Відповідно, інвестору знадобляться кадри того ж профілю. Та й сам відбір потенційних інвесторів передбачає, що держпідприємства приватизують ефективні власники, які перетворюють неприбуткові підприємства в прибуткові, модернізують і розширюють виробництво, створюють нові робочі місця. До того ж, Мінекономіки і Фонд держмайна взаємодіють з профільними галузевими профспілками і враховують їхню позицію при створенні конкурсних умов продажу об'єктів. Тому механізми захисту персоналу існують, вони дієві і вони враховуються.

По-друге, більшість продаваних через прозорі аукціони і конкурси держпідприємств вузькоспеціалізовані. Так що знайти і працевлаштувати нових фахівців для інвестора – більш трудомісткий процес, ніж налагодити роботу з існуючим колективом.

Навпаки, можна очікувати створення додаткових робочих місць в таких підприємствах і підвищення заробітних плат. Тоді як зараз на сотнях ДП ситуація з виплатою зарплат катастрофічна. Реальну ситуацію ілюструє приклад з передової для країни, так і всього світу галузі – космічної. Як нещодавно повідомив голова Державного космічного агентства Володимир Усов, заборгованість по зарплаті працівникам підконтрольних Держкосмосу підприємств становить 343 млн гривень (люди не отримували гроші за півроку), а середня зарплата – 9300 гривень.

Подібна ситуація і в інших галузях. Наприклад, на Броварському заводі порошкової металургії борг з виплати зарплати співробітникам становить 17 млн гривень. І таких прикладів безліч.

На рівні країни заборгованості по виплатах зарплат на держпідприємствах створюють ризики для бюджету і навіть соціальні ризики. Адже більше третини всієї заборгованості по заробітній платі в Україні – це зарплата працівників ДП (дані CASE Ukraine станом на жовтень 2016 року).

Недосконала й система працевлаштування та кадрової політики на держпідприємствах. Наприклад, працівники держкомпаній не мають права працювати за сумісництвом. В умовах невисоких зарплат це суттєвий мінус, який штовхає людей підробляти неофіційно без будь-яких гарантій.

А підробляти доводиться, адже робота на держпідприємствах часто не може забезпечити фахівцям гідний рівень зарплати навіть за українськими мірками. Вище вже наводилися цифри з космічної сфери, але в інших галузях ситуація не краща. Наприклад, в агросфері в січні 2020 року середня зарплата склала 8542 грн, тоді як працівники приватних компаній в цій же галузі заробляють 12-30 тисяч гривень в залежності від спеціальності (дані trud.com). А якщо розглядати "підробіток" за кордоном, що з введенням безвіза стало абсолютно реальною альтернативою для затребуваних фахівців, ситуація стає ще гірша.

Приватні власники ж враховують всі ці фактори, забезпечують співробітникам ринковий рівень зарплати і в цілому гідні умови праці, адже інакше їх працівники підуть до конкурентів або поїдуть в європейські країни на заробітки.

Таким чином, побоювання, що нові власники будуть повально звільняти персонал приватизованих держпідприємств, – міф.